Автор : Бадзюх О.А.

Розвиваюче середовище та унікальні Монтессорі- матеріали у роботі тифлопедагога створюють можливість компенсаторних шляхів та умов для корекції і відновлення порушених або недорозвинутих функцій у незрячих, або дітей з вадами зору та порушеннями опорно-рухового апарату в умовах реабілітаційного центру.

Мета:

Надання дитині можливості вести життя, якомога більш наближене до звичайної життєдіяльності. «Звичайне», в даному контексті, означає життя,яке би мала дитина за відсутності свого функціонального обмеження.

Завдання:

Рання діагностика знань, умінь, навичок , корекція та ефективне навчання дітей з органічним ураженням нервової системи, з вадами зору та порушеннями опорно-рухового апарату.

При обстеженні дітей з органічним ураженням нервової системи та вадами зору, подальше навчання та корекція будуть максимально ефективними після визначення найближчої зони розвитку та реальних знань, умінь, навичок, які дитина має, незалежно від досвіду та біологічного віку.

Педагогічна корекція, як діагностичне навчання, дасть змогу тифлопедагогу максимально обстежити реальний рівень знань, умінь, навичок конкретної дитини та надасть можливість отримати певні знання та навички відносно того соціального віку, на якому визначена затримка психічного, мовленнєвого розвитку, або педагогічна занедбаність.

Результативність роботи педагога прямо пов'язана від первинного та ефективного діагностування знань, умінь, навичок дитини. Дані обстеження заносяться в індивідуальну карту дитини.

Таким чином, складається індивідуальна програма розвитку дитини на найближчий термін – від 3 до 4 місяців.

Враховуючи умови реабілітаційного курсу (строком 4 тижні), ефективність індивідуальної роботи надає дитині успішний початок у корекційному навчанні під керівництвом та контролем помилок дітей зі сторони педагога; а батькам дитини оволодіти базовими знаннями для створення у побутових умовах подальшого успішного навчального процесу, розвитку навичок самостійності та самообслуговування.

Тифлопедагог у своїй корекційній роботі в умовах реабілітаційного центру, використовує загальноприйняті принципи, методику і прийоми тифлопедагогіки.Але якщо дитина має мультидефект – таких прийомів буде недостатньо.

Всесвітньо визнана Монтессорі-педагогіка та Монтессорі-терапія при роботі з даним контингентом дітей була впроваджена у центрі реабілітації.

У Монтессорі-кабінеті, обладнаного за методикою, при додатковому використанні реабілітаційних меблів (реабілітаційні столи та стільці), було доведена ефективна робота тифлопедагога, як фахівця - Монтессорі-терапевта, який має додаткові знання Монтессорі-педагогіки і пройшов повний курс навчання.

Поведінка у тварин регулюється інстинктом, який допомагає їм відповідно до навколишнього середовища існувати. Цей інстинкт – є своєрідний природній дар.

Людина від природи отримує інші дари. Для того щоб розвиватись, удосконалюватись відповідно до свого навколишнього середовища, дитина отримує при народженні не один дар, а три: вбираючий розум, гуманні тенденції і сензитивні періоди.

Гуманні тенденції – це основні тенденції розвитку, внутрішнє прагнення до самовдосконалення, яке супроводжує людину все життя від народження, завдяки якому регулюється її діяльність та психічний розвиток, а також відбувається становлення у суспільство.

Окремі гуманні тенденції в умовах розвитку людського індивідууму завжди можуть бути розвинуті по різному, наприклад , якщо розділені однояйцеві близнюки, або двійнята ( наслідки катастрофи , ендогенної аварії, неблагополучної сім`ї , інше…), вони усі проявляються одночасно та дуже взаємно пов'язані.

Успішність їх реалізації дуже залежить від середовища проживання. Наприклад. У сучасному дослідженні документального кінофільму « Babys», де приймають участь діти одного віку чотирьох рас, яскраво представлені усі три дари природи: вбираючий розум, гуманні тенденції, сензитивні періоди.

Дитина відчуває природне стремління до саморозвитку та самореалізації, а також самовдосконаленню. Але щоб, це стремління реалізувати, дитина має бути наділена певними рисами характеру, а також вона має навчитися протестувати спротиву околишнього середовища, а іноді дуже значного. Якщо дитина не реагує на втручання у її зону комфорту, а таким чином не виконує звичні дитині «ритуали» побутових умов, тоді виникає питання: « Чому ?».

Тут можна розглядати такі причини:

  • сенсорна депривація;
  • вади розвитку;
  • ускладнена реалізація можливостей;
  • клінічні захворювання (3,6,12, та більше місяців реабілітації, після оперативного втручання );
  • автокатастрофи та геокатастрофи, воєнні дії;
  • соціальні умови та ін.
Одним із самих складних перепон на шляху розвитку дитини – нерозуміння. Марія Монтессорі описує свої спостереження за маленьким італійським хлопчиком, він гуляв із нянею, приємна панянка, яка гарно ставилась до дитини. Хлопчик збирав камінчики у відерце, але в той же час виглядав дуже спокійним і щасливим. Коли час прогулянки закінчився, няня сама доклала камінці у відерце до самого верху, потім поклала його у коляску та направились до виходу із парку. Дитина, яка тільки почала отримувати задоволення від своєї «роботи», почала відчайдушно плакати.

Насправді, йому зовсім непотрібно було набирати камінчики у відерце. Якщо би він сам поскладав повне відро камінців, то він би зразу їх висипав і почав знову набирати камінці. Хлопчик вчився діяти, удосконалювати свої рухи, вивчав можливості предметів, а також дуже хотів самостійності. Тому що в той час у нього розвивалась гуманна тенденція відкриття і експериментування: « Я – САМ, я – маленький дослідник, не треба робити за мене, допоможи мені зробити ЦЕ самому!».

Основні тенденції розвитку людини:

  • орієнтація;
  • порядок;
  • експеримент, відкриття,завоювання,
  • комунікація;
  • активність;
  • маніпуляції, практичні навички;
  • робота;
  • точність;
  • абстракція;
  • самовдосконалення.
Орієнтація. Орієнтація у середовищі, уявлення індивідуума про те що він займає своє місце у навколишньому середовищі – насправді є дуже важливою гуманною тенденцією. Коли дитина народжується, вона не має уявлень про реальність.

Уявлення та уява, це різні процеси мислення, уява – у маленьких дітей не розвинута взагалі, а уявлення – дитина накопичує тільки в процесі самостійної діяльності, або набутого досвіду.

Таким чином, предмети та дії з ними дитині звісно зовсім незнайомі. Орієнтація у навколишньому середовищі дуже необхідна саме для того, щоб відчувати себе впевнено, вільно та відкрито.

Якщо дитина набуває точних уявлень про своє місце, відчуває межі комфорту, в такому разі вона стає емоційно стабільніша. В такому випадку дитина впевнена, пізнавальний інтерес підвищується, покращується увага та збільшується здатність до навчання.

Порядок. Основним елементом раціонального пізнання – є прагнення до порядку. Для дитини порядок означає набагато більше, ніж для дорослого. Цікавість та любов до порядку, М. Монтессорі розглянула, як один із сенситивних періодів. Зовнішній порядок дозволяє дитині організувати свої враження, створювати внутрішній порядок в уявленнях та думках. Впевненість дитині надає: виконання правил поведінки та дотримання режиму дня, а не безмежна гіперопіка усіх членів родини (або навіть одного – бабусі та ін.), коли мама дитини забороняє щось, а хтось із членів родини при матері суперечить, або мовчазно дозволяє заборонені речі, дії. У дитини, таки чином формується підміна понять, незалежно від віку та рівня інтелектуальних здібностей – якщо хтось із рідних забороняє, то дитина вимагає криком, плачем улюблені речі чи дійства, церемонії тощо, тому що досвід, який вона отримала напередодні, запам'ятала і вважає за норму.

Існує три типи виховання у сім`ї:

  • демократичний;
  • анархічний;
  • деспотичний.
Найбільш сприятливий для повноцінного розвитку особисті дитини та повноцінного члена сучасного суспільства є саме демократичний.

Експериментування, відкриття, завоювання. Для новонародженої дитини - все нове. У нього відсутні знання. Щоб відкрити для себе оточуючий світ і зрозуміти його, дитина використовує усі органи чуттів. Цей процес М.Монтессорі називала експлорацією – «вибух відкриттів». Як наслідок цікавості дитини, а також сильне бажання пізнати сутність речей. Маленька дитинка знаходиться у постійному дослідженні, його очі весь час у пошуках цікавого.

Комунікації. Завдяки комунікації нам вдається розділяти наші думки і почуття з іншими. Новонароджене немовля плаче. Мати підходить до нього, заспокоює, годує. Це перша комунікація. Мама скоро навчиться розуміти та розрізняти причину, з якої плаче дитина. Пізніше дитина почне посміхатися і помічати при цьому, що дорослим це подобається. Вони повторюють звуки за дитиною, та довше з нею залишаються. Така комунікація обмежена, та стає повною при освоєнні дитиною мовлення.

Комунікація – основна умова суспільного життя. Завдяки комунікації здійснюється культурне спілкування. Музика, архітектура, історія також являються прикладом комунікації. Розуміючи це, ми стаємо чутливішими, вдячнішими за ті речі, над якими людство працювало багато років. Людина відчуває себе щасливою тільки тоді, коли приносить користь суспільству. Ми користуємось тим, що винайдено та створено іншими людьми.

Активність. Дитина довго зберігає активність, вона постійно чимось зайнята, але не тільки фізично, а й духовно: наприклад обмірковує яку-небудь думку. Ми дорослі повинні допомогти дитині, запропонувати йому активні дії з предметами, але тільки такі які можуть стати корисними у побутовому житті. Що конкретно вибрати, дитина здатна визначитися самостійно.

У дитячому садочку допомога дорослого непотрібна дитині, тому що розвиваюче середовище розташоване відносно зросту дитини, розвитку заважає будь-яка стороння допомога. Все що дитина може зробити сама, – має виконати самостійно

Маніпуляція, практичні навички. Ці тенденції тісно пов'язані з тенденцією активності дитини (див. вище). Відмінність заклечається лише у тому, що дитина бере в руки щось конкретне, з метою отримання певного досвіду, при цьому використовує перцептивний досвід. Таким чином дитина переходить від конкретного до абстрактного, але кожна у свій час.

Робота. Ми звикли говорити про діяльність дитини і називати це грою. Через те, як дитина грає вона «будує саму себе». Гра вільна від мети. А Монтессорі-матеріал пов'язаний з метою. Поняття «робота» доносить до дитини певну значимість її діяльності, а гра – не сприймається серйозно. Роботу не переривають, а чекають коли у працюючого з'явиться час, або він закінчить почату роботу. Коли робота закінчена і виконана успішно, то виконавець відчуває велику радість і глибоке задоволення.

Повторення. Повторення являється природою дитини. Повторення завершується тільки тоді коли дитина відчуває внутрішнє задоволення. Воно дозволяє їй бути більш впевненою в своїх маніпуляціях.

Точність. Точність – це бажання виконати будь що на тільки досконало, на скільки це можливо. Дитина не переносить безладу. Необхідно надавати дитині стільки часу, скільки потребує для точного виконання маніпуляцій, інакше вона втратить цю природню здатність, а у житті точність вкрай важлива.

Абстракція. Здатність до абстракції – це особливість людини, ми можемо уявити собі речі яких не бачимо. Дитина має розвинути здатність переходити від конкретного до абстрактного. Це здатність до навчання.

Самовдосконалення. Самовдосконалення означає, що у людини є внутрішнє прагнення змінювати як найкраще своє життя, своє навколишнє середовище і свою ситуацію. Становлення вдосконаленої людини означає розділяти інтереси інших, бути до них чемною і милосердною. Справжня радість для людини – робити щасливими інших.

«Вбираючий розум» - це особлива форма духовного сприйняття дитини. Процеси фізичного зростання засновані на внутрішніх закономірностях,так само відбувається і процес «духовного дозрівання» і для цього потрібна «духовна їжа». Вбираючий розум дитини створюється не вольовим зусиллям, як у дорослого. Природа надала дитині для виконання певних завоювань періоди, які обмежені у часі, Марія Монтессорі їх назвала «сензитивними періодами».

Сензитивні періоди так назвали, завдяки тому що у дитини існує здатність до досягнень, засвоєнню понять, навичок – сенситивність (чутливість) яка значно відрізняє дитину від дорослого. Але ця здатність обмежена у часі певними періодами, як уже зазначено раніше. Надзвичайно величезна здатність вбирати оточуюче у дитини не завжди оцінюються належним чином дорослими.

М.Монтессорі пише: «Совершенно очевидно, что в бессознательном ребенка существуют психические функции, отличные от тех, которые проявляются в сознательном взрослого. Выразительная диспропорция между активностью внутренней жизни и возможностью ее внешнего выражения. Нет регулярного, линейного развития, оно осуществляется рывками, подобно взрыву».

Відповідно до свого розвитку, дитина не має психічні форми свідомості, такі як розум, увага, воля. У неї є «внутрішній голод», несвідомий дух і таким чином власна внутрішня потреба надає можливість дитині навчатися без свідомої напруги. І лише завдяки тому що дитина живе вона вже вбирає оточуюче.

Цією привілегійованою духовною формою дитина володіє від народження до шести років, про те слід зазначити, що у перші три роки життя вона представлена значно сильніше.

Гнучкість методики М.Монтессорі і її мета – дати кожній дитині можливість розвиватись із властивою їй швидкістю – свідчать про ідеальність сензитивних періодів для цього.

Сензитивні періоди найочевидніші в роки раннього дитинства і є періодами, в які дитина найсприйнятливіша до певних впливів. Така односпрямована сенситивність триває аж поки не буде задоволена певна потреба.

Якщо батьки знають про ці періоди, багато можна зробити, щоб допомогти дитині у розумінні та створенні навколишнього середовища у найактивніші моменти конкретного сензитивного періоду.

Сензитивні періоди:

  • Від 0 − 3 р. – сенсорний досвід, вбираючий розум.
  • 1,5 – 3 р. – мовний розвиток.
  • 1 – 4 р. – м'язовий розвиток, координація, інтерес до маленьких об'єктів.
  • 2 – 4 р. – вдосконалення рухів, порівняння правди і реальності, знайомство з порядком у часі та просторі.
  • 2,5 – 6 р. – вдосконалення рухів.
  • 3 – 6 р. – сприйнятливість до впливу дорослих.
  • 3,5 – 4,5 р. – письмо.
  • 4 – 4,5 р. – тактильні відчуття.
  • 4,5 – 5,5 років – читання.
Сензитивний період визначається специфічною чутливістю, якої людина набуває в дитячому віці. Це тимчасовий стан, що закінчується здобуттям певного досвіду. Одного разу здобутий, цей досвід знищує специфічну сензитивність.

Дитина вчиться пристосовуватись і набувати певного досвіду в певні сензитивні періоди. Саме особлива чутливість допомагає дитині увійти в контакт з навколишнім світом, причому, досить інтенсивний.

Коли черговий інтерес вичерпаний, одразу ж спалахує інший. Тому дитинство йде «від перемоги до перемоги» в постійному ритмі, що дає дитині справжнє задоволення і навіть щастя.

Коли закінчуються сензитивні періоди, інтелектуальні перемоги можна побачити у процесі мислення, в добровільній важкій праці дослідження навколишнього середовища. З байдужістю народжується втома працею.

Різноманітні внутрішні почуття дитини дають їй змогу з навколишнього світу брати те, що потрібно для її зростання. Вони роблять дитину чутливою до одних речей, але залишають її байдужою до інших. Коли дитина піддається такій односпрямованій чутливості, це схоже на пучок яскравого світла, що освітлює одні предмети і не торкається інших, причому перші складають світ дитини.

Сензитивні періоди тривають майже до 5 років і допомагають дитині вбирати образи з навколишнього світу зі справді вражаючою інтенсивністю. Дитина – активний спостерігач, що дістає свої спостереження через почуття.

Необхідно пропонувати дитині такі вправи, що співпадають із тими потребами, які в неї є в цей момент, потім, зі зростанням дитини, ця потреба залишається позаду, і ви ніколи більше не побачите її в повному обсязі, бо момент для розвитку цієї потреби вже минув.

Беручи до уваги погляди вчених біологів та філософів свого часу, М.Монтессорі запропонувала розглядати розвиток дитини у двох напрямках, які вже генетично закладені в кожній дитині: фізичному та психічному.

Фізичний визначає вагу дитини, колір волосся та інші фізичні характеристики.

Психічний розвиток визначається сензитивними періодами.

Якщо ж дитина має затримку в розвитку, то сензитивні періоди також затримуються, але в залежності від особливостей пізнавальної активності, рухових порушень, можливостей збережених аналізаторів і оточуючого середовища, у кожної дитини буде різний рівень розвитку знань, умінь, навичок.

Використовуючи Монтессорі-матеріали, тифлопедагог надає можливість дитині отримати максимально той унікальний досвід, який буде співпадати з певним сензитивним періодом певного віку, з урахуванням рухових можливостей та станом збережених аналізаторів.

Теоретичні принципи дидактичних Монтессорі-матеріалів:

  1. співвіднесення сензитивним періодам розвитку дитини;
  2. матеріал завжди в одному екземплярі;
  3. естетичний та привабливий вигляд (витривалий);
  4. кількісна обмеженість (метрична система «10»);
  5. принцип ізоляції;
  6. від конкретного до абстрактного;
  7. від загального до конкретного;
  8. від простого до складного;
  9. контроль помилки;
  10. непряма мета – підготовка;
Визначення способів соціальної та навчальної адаптації для конкретної дитини

Унікальність Монтессорі-матеріалів дає можливість дитині, яка має вади розвитку зору, також розвиватись із власною їй швидкістю. Марія Монтессорі розуміє підготовлене середовище, як спеціальне середовище для життя дітей, в якому вони відчувають себе комфортно і працюють над створенням самого себе.

Середовище − це упорядкований видимий системний світ.

Суть методики М.Монтессорі − вільна робота дитини, в тому середовищі, яке створив педагог. Воно створюється вчителем, бо це є головною його функцією, компетенцією і роллю, а також підготовка середовища, оновлення, змінення та розширення також залежить від педагога.

Аспекти концепції підготовленого навколишнього середовища:
  1. свобода і її ліміти (безпечна діяльність);
  2. структура і порядок;
  3. натуральність і реальність;
  4. красота і атмосфера;
  5. матеріал;
  6. соціальне життя (колектив).
Свобода без обмежень − прямий шлях до анархії.

Лозунг: « Допоможи мені це зробити самому ! » нагадує нам дорослим про те, що дитина має отримати свій власний досвід, а не робити роботу за дитину, лише допоможіть чи покажіть їй, дитина сама далі вирішить. Використовуючи правильно організоване середовище педагог створює ситуацію успіху, для того щоб у дитини вирішилось все успішно.

В умовах РЦ проводяться індивідуальні заняття по 30 хв., 2-3 рази в тиждень. Тифлопедагог після обстеження дитини, розробляє програму розвитку на найближчий термін 3 місяці, із врахуванням набутих навичок і знань дитини.

Дитина займається у кабінеті, який обладнаний за методикою М. Монтессорі, де матеріали приваблюють її, таким чином, що вона готова до співпраці із педагогом, залишається зробити вибір. Педагог пропонує дитині зробити вибір із 2 матеріалів, в такому випадку у дитини зберігається свобода вибору і не створюється хаос.

Для того, щоб дитина навчилася слухати дорослого і чути його, проводяться покази – презентації як працювати з певними матеріалами, так дитина вчиться наслідувати. Треба зазначити, щоб закріпити нову навичку у дитини є свобода повторення, вона повторює стільки разів, скільки необхідно. А при такому процесі у неї розвивається дрібна моторика, активне мовлення, увага та мислення, збагачується сенсорний досвід.

Види свободи:
  1. свобода вибору виду та місця діяльності;
  2. свобода рухів;
  3. свобода повторення;
  4. свобода часу;
  5. свобода спілкування, комунікації;
  6. свобода права на помилку.
На перший погляд, здається, що у дитини занадто свободи, а на справді це не так.

Весь навчальний процес підпорядкований своїм внутрішнім правилам. Якщо вибираємо місце і вид діяльності, то місце на килимі чи за партою залежить від презентації яку дитина вибрала. Свобода рухів – то тільки тих які необхідні для вправи, а повторення − лише в межах часу на занятті, а не скільки забажаєш.

Свобода спілкування – висловлювання, або питання по темі заняття, а не що згадалося. Право на помилку – тільки під контролем вчителя, або матеріалу, якщо дитина виконує презентацію з помилками, то матеріал таким чином виготовлено, що дитина самостійно побачить, або відчує свою помилку і після виправить її, без зауважень дорослого.

Після такої роботи дитина отримує справжнє задоволення від навчального процесу, а це забезпечує наступні заняття - успіхом, дитина із задоволенням прийде на заняття.

Допомога батькам у налагоджені кращої якості життя для дитини, її соціальної та навчальної адаптації.

Для батьків головним завданням є те, щоб їхні діти були щасливі і здорові.

В умовах РЦ вони отримують як лікування, так і навчання. Рекомендації для подальшої роботи у домашніх умовах, залежать від правильного обстеження дитини і оформлення індивідуальної карти.

Не залежно від біологічного віку, дитина зазвичай має нижчий рівень знань, умінь і навичок, тому рекомендації батьки дитини отримують саме такі, щоб вона змогла розвивати навички і вміння, яких вона не має.

Наприклад: хлопчик А., вік 10 місяців, народився 39 - 40 тижнів, маса тіла – 3,500.

Діагноз: затримка стато-кінетичного розвитку, внаслідок гіпоксично- ішемічного ураження нервової системи ( susp CP ), затримка психічного розвитку, затримка домовленнєвого розвитку, вади розвитку зорового аналізатора: часткова атрофія дисків зорових нервів обох очей, періодичний ністагм.

Контакт з дитиною формальний, пізнавальний інтерес відсутній, поглядом прослідковує фрагментарно, погляд фіксує короткочасно, джерело звука не відшукує. До предметів не тягнеться, не захвачує, не перекладає з руки в руку. Зорово- моторна координація не сформована у дитини вади розвиту зору . Інструкції не виконує. Порушення загальної моторики: погано тримає голову, не сидить, не повзає, не ходить. Навички самостійності не сформовані (шапку не знімає). Висновок: рівень розвитку пізнавальної сфери, знань, умінь, навичок значно нижчий віку, здатність до навчання низька (?), відсутня, у дитини з ускладненою реалізацією можливостей.

В такому випадку, рекомендовано:

  1. Розвиток зорового, слухового, дотикового сприйняття.
  2. Розвиток зорово-моторної координації.
  3. Розвиток маніпулятивної гри.
  4. Розвиток загальної моторики.
  5. Повторний огляд через 3 - 4 місяці.
Після закінчення курсу реабілітації батьки дитини мають програму розвитку своєї дитини на найближчі 3- 4 місяці. Тому виконання її, головним чином, залежить від бажання, наполегливості і терпіння батьків, умов проживання, можливості відвідувати спеціальні (або соціальні) дитячі дошкільні заклади, щоб дитина спілкувалася, навчалася і спостерігала за іншими дітьми, наслідувала зразок поведінки ровесників.

Також дуже важливо, батькам вчасно звертатись на повторні консультації в ЦР до тих фахівців, які працювали з дитиною, спостерігати позитивну динаміку в розвитку, або іі відсутність, отримувати наступні розвиваючі завдання і рекомендації.

вул. Богатирьска, 30
Made on
Tilda